У Державному стандарті початкової загальної освіти зазначено, що поряд із функціональною підготовкою за роки початкової освіти діти мають набути достатнього особистого досвіду культури спілкування та співпраці в різних видах діяльності, самовираження у творчих видах завдань.

Реалізація поставленої мети неможлива без використання особистісно зорієнтованих сучасних освітніх технологій, які передбачають демократизацію, гуманізацію освіти, методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня.

Термін «інтерактивний» (з англійської inter - взаємний, akt - діяти) означає здатний до взаємних дій, діалогу. Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності учнів, яка має на меті створення комфортних умов навчання, за яких кожний учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують із приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблеми на основі аналізу обставин і відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу мені, як вчителю стати справжнім лідером дитячого колективу.

Як зробити урок не лише пізнавальним, інформативним, але й підтримувати у дітей зацікавленість предметом, бажання вчитися, зробити урок цікавим, підвищити у школярів мотивацію до навчання?

Шукаючи відповідь на це питання, я дійшла висновку, що зацікавити, вмотивувати учнів до вивчення предмету можна шляхом уникнення одноманітності, шаблонності в роботі, використання таких форм, методів навчання, які збуджують пізнавальний інтерес і стимулюють самостійне мислення школярів.

З огляду на це, впроваджую інтерактивне навчання, яке здійснюється шляхом використання фронтальних та кооперативних форм організації навчальної діяльності учнів, інтерактивних ігор та методів, що сприяють навчанню учнів вміння дискутувати.

Найбільш уживаними на моїх уроках є:

·              при фронтальній формі роботи такі методи: «Криголами», «Вузлики», «Асоціативний кущ», «Мозковий штурм», «Навчаючи - учусь», дидактичні ігри; (Додаток1, 2)

·              при кооперативній формі навчання: робота в парах, робота в малих групах; «Акваріум»; (Додаток 3)

·              інтерактивні ігри: «Рольова гра», «Драматизація»;(Додаток 4)

·              технології навчання у дискусії: метод «Прес», «Дискусія», «Займи позицію».

Будуючи свої уроки, керуюся формулою-орієнтиром: творчість учнів + творчість учителя = сучасний урок. Разом з цим, я:

-               передбачаю розв’язання різноманітних творчих завдань, спрямовуючи учнів на пошукові види робіт;

-               ураховую вікові особливості учнів і послідовно ускладнюю форми роботи;

-               залучаю до роботи всіх учнів класу, забезпечую участь кожного з них у групових та колективних видах роботи;

-               використовую інтерактивні форми і види роботи;

-               ставлю учнів у позицію творця, щоб учні не лише опанували новими знаннями, а й розвивалися як творчі особистості.

Види і форми навчальної роботи, які я застосовую на уроках, сприяють зацікавленню навчальним матеріалом, розвитку творчих здібностей учнів, активізують розумову діяльність школярів, розвивають логіку та критичність мислення, мовленнєві вміння та навички, допомагають проявити особисте «Я».

У своїй роботі я намагаюся дотримуватись принципів диференціації та індивідуалізації навчання. На моє переконання, позитивних результатів у втіленні ідеї гуманізації навчання і виховання на основі особистісно орієнтованого підходу можна досягти лише за таких умов:

·                    застосування інновацій у навчально-виховному процесі;

·                    психолого-педагогічний моніторинг із метою вивчення інтересів, стану здоров'я дітей;

·                    індивідуальний вибір обсягу розумового і фізичного навантаження;

·                    комплексне використання індивідуальних і групових форм впливу на особистість.

Ураховуючи принципи особистісно орієнтованого навчання, я розподіляю учнів на різнорівневі групи, в яких діти мають можливість працювати на тому рівні, який для них сьогодні є можливим і доступним.

Одним із ключових компонентів моєї роботи є навчання читання - процесу, що є основою отримання знань із будь-якого предмета. Саме через книгу дитина вчиться сприймати навколишній світ, отримує знання про нього.

Як і багато інших вчителів, я стикаюся з проблемою: навчившись грамоти, учні нелегко опановують мистецтво свідомого читання. Цей процес відбувається дуже нерівномірно, зважаючи на неоднакові моторно-психологічні властивості різних учнів. Тому на уроках читання я враховую такі фактори:

·                    загальний рівень класу;

·                    рівень кожного учня;

·                    сприйняття читацького матеріалу класом в цілому та кожним окремо.

Урахувавши ці фактори, я намагаюсь добирати такі дидактичні методи і прийоми, що є найоптимальнішими для цього класу, а також для кожного учня окремо.

Кожен урок читання складається з таких елементів і завдань:

1. Актуалізація знань

·                    вправи на дихання; артикуляційні вправи: вправи на темп читання;

·                    вправи на тембр читання; вправи на висоту голосу; вправи на правильність;

·                    вправи на свідомість; вправи на мелодику.

2. Робота з новим текстом на уроці

Ознайомлення; багаторазове читання з різними видами завдань; вибіркове читання; доведення думки словами з тексту; діалоги; багаторазове механічне перечитування («ланцюжок»; у парах; «буксир»; «коректор»; скоромовка; «дощик»; «сонечко»; «ну, постривай!»).

3. Закріплення отриманих знань

Читання за особами; виділення і перечитування найголовнішого в тексті; характеристика героїв; визначення частини, яка виражає головну думки тексту; поділ тексту на смислові частини.

Домашні завдання добираю за принципом доцільності: такі, що містять елементи творчості.

До уроків природознавства я добираю вправи стимулювання пізнавальної активності учнів. При цьому даю дітям можливість вільно висловлювати свої припущення, а потім критично аналізувати і відбирати правильні відповіді. Головне - не кінцева відповідь, а сам процес розумової роботи, різні варіанти досягнення результату. Природа пошуку в усіх випадках одна: дати відповідь на питання «як?», «чому?», виявити допитливість.

Дуже важливим є стимулювання пізнавальної діяльності учнів на уроках математики. Пріоритетним напрямом у моїй роботі є розвиток логічного мислення й математичного мовлення. Для вдосконалення обчислювальних навичок намагаюся добирати цікавий і пов'язаний із життям матеріал, що спрямований на формування життєвих компетенцій учнів, а саме:

·                    дидактичні та сюжетні ігри;

·                    задачі у віршах;

·                    задачі-жарти;

·                    ребуси;

·                    ігрові та цікаві ситуації;

·                    корисні вправи «Цікава математика в царстві геометричних фігур».

Усі ці нестандартні завдання передбачають оригінальне розв'язування, вибір раціональних способів дослідження, порівняння, а також потребують від кожного учня вищого ступеня творчої активності, гнучкості мислення.

Для досягнення мети намагаюсь навчити дитину мислити критично, тому використовую різноманітні інноваційні форми і методи навчання.
Застосування технології критичного мислення характеризується контрольованістю, обґрунтованістю і цілеспрямованістю. Даному типу мислення властива побудова логічних умовиводів; прийняття обґрунтованих рішень стосовно того, відхилити певне судження чи погодитись з ним. Формування критичного мислення має безліч стратегій, але вікові особливості молодших школярів не дають змоги працювати за окремими з них («знаю – хочу – вивчу», «спрямоване читання» та ін.), тому ретельно добираю завдання, прийоми роботи, види вправ. Ось деякі з них:

1. Завдання, що виховують не імітаційну поведінку, критичність мислення.

- Завдання – пастки, що сприяють уважному, критичному сприйманню завдання і можливої відповіді. Формулює завдання і пропоную неправильну відповідь. Наприклад, порахувати кількість звуків у слові лінь; визначити кількість слів у реченні. Вислуховуються відповіді дітей і варіант учителя. Дитина має зіставляти власну відповідь та інших. Серед відповідей можуть бути помилкові. Це забезпечує виховання звички довіряти собі не менше ніж іншим.

- Завдання-пастки, що розрізняють понятійну і життєву логіку. Наприклад, яке слово довше : весна чи зима, дим чи дім? Чи є родичами слова ягня і вівця, будинок і будівельник. Іноді учні розмірковують, що людина і будинок не можуть бути родичами. Тому дітям необхідно зіставити логіку понятійну і наукову.

- Завдання, що не мають рішення виховують не виконавське ставлення до завдання. Наприклад, поставте пальчик на схему, що відповідає реченню. У реченні 4 повнозначних слова, а в одній зі схем – 3 слова, в іншій – 5. Учні - виконавці одразу виконають завдання. Вдумлива дитина не знайде відповіді.

2. Завдання, що формують уміння учнів запитувати необхідну інформацію.

- Завдання, у яких недостатньо даних. Наприклад, у слові 5 звуків. Скільки у ньому складів? Дитина виконає завдання, знаючи. скільки голосних у слові, тому повинна запитати про це.

- Завдання , де запитують учні, а відповідає вчитель. Гадаю, що дані завдання сприяють розвитку критичного мислення , а також впливають на гуманізацію навчання, відповідальне відношення до навчання. (Додаток)

Одним із завдань, яке я ставлю перед собою, є створення «ситуації успіху» для розвитку особистості дитини; надання можливості кожному вихованцеві відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили; допомогти дитині зрости в умовах успіху; дати відчути радість від здолання труднощів; допомогти зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, завжди необхідно докласти зусиль. І тоді успіх супроводжується відчуттям радості та задоволення від діяльності, виникає почуття компетентності.

Наведу деякі прийоми створення «ситуації успіху»:

1. «Радість класу» - емоційний відгук оточуючих на успіх учня класу, констатація будь-якого, навіть незначного, позитивного результату діяльності, навіювання дитині віри у себе.

2. «Ось який я молодець» - кожен учень хвалить себе за те, що йому вдалося найкраще : «Я сьогодні найшвидше прочитав скоромовку. Ось який я молодець». Таким чином здійснюється емоційна розрядка, діти стають впевненішими в своїх силах.

3. «Лінія горизонту» - перший успіх дитини одразу ж підхоплюю, пропоную повторити завдання на складнішому рівні, наче «відсуваючи» лінію горизонту.

4. «Авансування» - під час індивідуальної роботи виконую з учнем завдання, пояснюючи йому складні місця, а потім у класі даю аналогічне завдання, що самостійно виконується учнем, і він відчуває успіх.

Власний досвід свідчить про те, що які б інноваційні технології ми не впроваджували б в практику, досягти успіху можна лише зацікавивши учня на уроці.

Саме тому поряд із інтерактивним навчанням застосовую інформаційні технології.

Досить часто на своїх уроках використовую презентації. Це дозволяє зручно й ефективно візуалізувати інформацію, зосередити увагу учнів на основних моментах навчального матеріалу. Залучаю до співпраці учнів. Вже маємо декілька напрацювань.(Додаток 5)

Отже, виходячи з власного досвіду, можу зробити висновок, що використання на уроках інтерактивних технологій та ігрових завдань дійсно підвищують рівень пізнавальної діяльності та мотивації учнів, зацікавлюють їх, що сприяє бажанню виконувати ті чи інші види робіт, а відтак – засвоювати навчальний матеріал у співпраці, співтворчості, шляхом самостійної роботи думки.

Мої учні на уроках, позаурочних заходах завжди готові працювати разом і отримують задоволення від такої взаємодії. Також приємними є схвальні відгуки від колег, які працюють з моїми випускниками, а також адміністрації школи, які помічають зростання навчальних досягнень моїх дітей, відвідуючи наші уроки. Учні є достойними учасниками навчального процесу, вміють висловити, відстояти, довести свою думку; спостерігати, критично мислити, аналізувати, використовувати одержану інформацію в різних ситуаціях; з великим бажанням виконують творчі роботи; вміють співпрацювати в групах і парах, самостійно організовувати свою роботу.

Учні мого класу є постійними учасниками конкурсів «Кенгуру», «Колосок», Міжнародного конкурсу знавців української мови ім.П.Яцика, різноманітних творчих конкурсів від районного Будинку школяра.

Я впевнена, якщо підтримувати, стимулювати перші паростки самостійності, самовираження, то цілком можливо, що наші вихованці стануть успішними творчими особистостями, здатними пізнавати і творити навколишній світ і своє життя. Отож, не припиняю вивчати дітей і вдосконалювати свій професійний рівень.